Ігор Славгородський

якщо не ми, то хто?

20 рублей, слава Руси!
slavik9192
Оригинал взят у frankensstein в 20 рублей, слава Руси!
Ах, да. Скоро же 4 ноября. В Донецке, как видно, уже готовится традиционный Русский марш. Объявление об этом Вконтакте разрывает на куски своей трогательной непосредственностью.




"Слава роду, слава Руси, оплата 20 рублей" - исчерпывающая формула, в которую прекрасно умещается весь смысл сегодняшних русских движений в Украине. Неизвестный владелец аккаунта, сам того не желая, с гениальной краткостью донес до общественности суть своих идей.

Большой брат
slavik9192
Оригинал взят у frankensstein в Большой брат
В Дружковке работники управления социальной защиты населения получили задание собирать персональные данные о жителях города и выявлять их лояльность правящей партии, которая полностью контролирует город. Для этого им выдали пачку «анкет прихильників» Партии регионов. По словам источника, работники учреждения должны проводить поквартирный обход и опрашивать горожан по форме этой анкеты.

Люди с советским мышлением не могут построить эффективное государство с эффективной экономикой. Что бы они не сделали - все равно получится СССР со всем набором безумных и бессмысленных обычаев. Аналогичная история, надо полагать, во всей области. Вот рассказ о таком же маразме в Торезе

анкета прихильника ПР

Фото отсюда

[reposted post]Страна, основанная на лжи и плагиате
москва Кайся
oleg_leusenko
reposted by slavik9192
Мой друг и коллега Светлана Тараненко в блоге на WordPress.com. оставила замечательный пост Тайны России – правда и ложь – 15 главных мифов российской истории . Развенчание глобальных мифов самой грязной и кровожадной империи станет продолжением публикаций о бутафории Российской империи:

МИФ 1. „РОССИЯ” – Все народы именуют и называют себя сами. Изменения названий стран и народов бывают довольно часто. Но, почему России потребовалось брать себе иностранное название? Это парадокс, который встречается редко. Ведь было бы странно, если бы немцы вдруг стали называть себя не «Deutsche», а взяли бы себе название «Allemand» т.е. как их называют соседи французы. Но в случае с Россией это считается нормальным. Почему? Да потому что просто выгодно. Это еще можно было бы понять, если бы допустим, греки в определенный период называвшие Русь «Руссией», открыли ее для Европы и мира, т.е. все другие народы узнали Русь именно как «Руссию» от греков – это было бы понятно. Но все не так. Царь Петр в 18 веке берет для Московии заморское название Русссия, которое не употреблялось уже сотни лет, а к землям московским вообще никогда не применялось, и называет им страну. Зачем? Ответ прост. Для того, чтобы Московию стали считать Русью, для предания «древности» московскому царству и что более важно для создания основы проведения политики мифического «собирания земель Руси» – а на самом деле откровенной захватнической войны, порабощения и разграбления соседних народов. Именно поэтому Петр и переименовал Русь-Землю Руську исконную, в какую то МалоРоссию и ВеликоРоссию, которую никто так не называл уже более 400 лет. Зачем Петру I именно после покорения Руси – Києва потребовалось брать греческие названия, объяснять не нужно никому – в средние века была Русь и была Московия, а при Петре стала Великороссия и Малороссия, т.е. как бы Русь не исчезла, а в новом качестве появилась. Исторические же основы придумали позже.


В первом издании Британской энциклопедии 1771 года нет никаких упоминаний о Российской Империи. Там написано, что самой большой страной мира, занимающей почти всю Евразию, является Великая Тартария. А Московское княжество, куда к этому времени уже посадили править Романовых, является лишь одной из провинций этой огромной империи и называется Московской Тартарией. Там же представлены карты Европы и Азии, на которых всё это хорошо видно. А уже в следующем издании Британской энциклопедии вся эта информация отсутствует полностью.Читать дальшеCollapse )


Копанки и пересевы. Как легализуют нелегальный уголь в Донбассе
slavik9192
Оригинал взят у frankensstein в Копанки и пересевы. Как легализуют нелегальный уголь в Донбассе
Українською читати тут

Копанки и нелегальные угольные карьеры, существующие в Украине уже не одно десятилетие, возникли, как стихийный народный промысел, но со временем оформились в самостоятельную отрасль экономики. Сегодня в них добываются миллионы тонн черного золота. И если на начальном этапе развития нелегальной угольной отрасли вся добыча шла под черным флагом, то со временем подобные фокусы стали невозможны. Пристальное внимание к проблеме представителей СМИ и общественности заставило нелегальных угольных воротил обеспечивать себе хоть какое-то легальное прикрытие. Да и растущие объемы добычи требовали документального оформления.

В начале 2000-х годов нелегальные углекопы продавали уголь в мешках или обменивали его по бартеру на продукты. Позже, когда сформировались надежные каналы сбыта, и работа закипела по полной, угольная мафия изобрела множество разных способов легализации добытого топлива.




Наиболее простой заключался в том, чтобы оформлять нелегальный уголь через частные шахты и обогатительные фабрики - легально зарегистрированные ООО, занимающиеся добычей и переработкой угля или торговлей топливом. Такие стали возникать вначале 2000-х годов после массового закрытия государственных шахт. Предприниматели стали брать а аренду отдельные шахтные стволы и шахтоучастки ликвидированных нерентабельных шахт и выдавать на гора недоработанные запасы. При этом, в отличие от государственных шахт им удавалось не только оставаться на плаву, но и получать немалые прибыли. Правда, такая рентабельность обеспечивалась не только законными методами – частные шахты активно скупали дешевый уголь у нелегальных добытчиков, обеспечивали его своими сертификатами происхождения и продавали, как легально добытый.

Read more...Collapse )

Краткое содержание празднования Дня освобождения Донбасса в Снежном
slavik9192
Оригинал взят у frankensstein в Краткое содержание празднования Дня освобождения Донбасса в Снежном






Главная ошибка организаторов праздничных мероприятий на мемориальном комплексе "Саур-могила" по случаю Дня освобождения Донбасса - размещение в шаговой близости уличных кафе. Кому нужны казенные речи, и вся эта нафталиновая совковая белиберда, когда есть водка и пиво?

Слава народу-победителю




Фото 62.ua

[reposted post]Процент обучающихся в школах на украинском языке
Роковая дама
varjag_2007
reposted by slavik9192

От bert_s


В Донецке милиция протестовала против граждан
slavik9192
Оригинал взят у frankensstein в В Донецке милиция протестовала против граждан
Ахахаха, бедная донецкая милиция так оскорбилась арестом врадиевских насильников и сопутствующими акциями протеста против милицейского произвола, что устроила в ответ свой митинг протеста против "плохих граждан", которые посмели штурмовать отделения милиции с насильниками и садистами. Самих милиционеров на митинге не было, зато были ветераны МВД, СБУ, афганцы и казаки, которые как бы являлись нейтральной стороной, но не могли молчать, видя, какой беспредел творят холопы, посмевшие добиться ареста насильника Дрыжака.

Как вы уже догадались, граждан, требовавших наказания для выродков, конечно же называли "фашистами". Куда ж без этого теперь...




Если вам кажется, что все это - шутка или анекдот, спешу вам напомнить, что вы живете в Украине, где МВД имеет репутацию не самого интеллектуального министерства. Что еще могли там придумать в ответ на вал народного гнева? Не чистки же проводить в самом деле...




Обвинили во всем выступающие "Свободу" и "УДАР". Вот кто, оказывается, насиловал дубинками мужчину за выпитое пиво в Петровском РОВД Донецка! Вот кто насиловал и избивал женщину во Врадиевке! У Дрыжака небось "ударовский" партбилет пылится в столе, а дома - портрет Бандеры висит над кроватью.

Обратите внимание на баннер. В милиции убеждены, что слово "провокаторы" пишется через А.

Read more...Collapse )

Фарион суперстар
slavik9192
Оригинал взят у frankensstein в Фарион суперстар
Вчерашняя презентация книги Ирины Фарион "Мовна норма: знищення, пошук, віднова" в Донецке вызвала небывалый ажиотаж. Ни одно литературное мероприятие в городе прежде не вызывало такого интереса среди местных жителей. Конференц-зал был забит до отказа, за книгу едва не возникла настоящая давка. Притом, что раздавали ее не бесплатно - цена книги 50 грн за экземпляр.

http://www.youtube.com/watch?v=B5Q5XVULPrs



Никому из местных украинофобов, периодически проводящих в Донецке унылые презентации своих графоманских писулек на тему "Донбасс - не Украина", конечно, подобная популярность и не снилась. Презентация книги Фарион доказала, что интерес к Украине, ее культуре и языку в Донецке значительно выше, чем интерес к России, ДКР и прочим украинофобским фетишам. К примеру, распиаренный опус известного затулинского подпевалы Владимира Корнилова "Донецко-Криворожская республика. Расстрелянная мечта." в Донецке вообще не заметили. Не говоря уже про остальную, менее разрекламированную писанину.

Донецк все-таки – удивительный город. Вот уже полтора месяца идут поиски человека/организации, готового(ой) взять на себя не такие уж дорогие хлопоты по презентации книги Владимира Корнилова «Донецко-Криворожская республика. Расстрелянная мечта», но поиски эти пока не дали никакого результата. Город, название которого вплетено в заглавие республики, совершенно индифферентен к первой книге об истории ДКР. Даже скажем точнее: Донецку эта книга абсолютно по барабану. - писал в 2011 году известный донецкий журналист Евгений Ясенов.

А так Донецк встречал книгу Ирины Фарион:



Можно только догадываться какая лютая зависть разрывает сейчас литераторов из так называемого донецкого русского лагеря.

Гомосексуалісти, права людини і ритуальні барани
slavik9192
http://molotoff.info/rozdumi/tochka-zoru/5898-gomoseksualisti-prava-ljudini-i-ritualni-barani.html

Віктор Олегович Пєлєвін в одній зі своїх останніх книжок написав: “Американські цінності є нічим іншим, як правом єбати один одного в жопу у вільний від роботи час”. Враховуючи, яку парадоксально-велику увагу приділяють гомосексуалізму зовнішньополітичні відомства США та підкореної ними Європи, цитата Пєлєвіна видається не такою вже й художньою алегорією.


Держсекретар Хіларі Клінтон свого часу прямо заявила: “Права геїв – це права людини, а права людини – це права геїв”. Не більше і не менше. Вислів може здатися проявом озвірілої толерантності, але, якщо вдуматися, він цілком логічний. Геї – соціальна группа, що найповніше уособлює суспільний концепт “прав людини”, тобто право кожного плюнути на думку більшості і жити так, як особисто подобається.

Що таке, по суті, “права людини”? Це священне можливість меншості ігнорувати думку більшості, адже людина – найменша частка суспільства.

У суспільствах, не охоплених “демократизацією” (назвемо цей процес умовно так), тобто традиційних, окрема людина завжди менша відносно свого роду, клану, тейпу, умми, нації, країни. В таких суспільствах бажання громадянина вести спосіб життя, не корисний загалом для спільноти, осуджується. Народившись в певному клані, уммі, державі, нації або тейпі, ти мусиш співвідносити свою поведінку з його цінностями, берегти його честь, і по мірі сил служити йому, бо від народження тобі ніби записано борг, який треба віддати за життя, а іноді й зі смертю.

Напроти, концепція “прав людини” – це віра у те, що вже по самому факту народження ти отримуєш перед суспільством (державою) певні права, і держава, хоч і не наділяла ними, мусить ці права гарантувати. В “демократизованих” країнах не може існувати такого суспільного інтересу, який був би вищим за право кожного послати всіх скирдою під три чорти, зачинитися вдома і там днями хоч дрочити вприсядку на пластилінових котиків. Лише право іншого індивіда є надійним обмежником особистої волі, тобто ти можеш робити з котиками що хочеш, поки не включаєш гучну музику і не турбуєш сусідів.

Ця концепція народилася, звичайно ж, у Сполучених Штатах Америки. І це логічно, адже США – не нація, не рід, не релігійний орден, і навіть в повному сенсі цього слова не держава. Це спільнота різномовних, різноконфесійних, різнокольорових індивідуалістів, які свого часу втікли від суспільств, в яких народилися, завоювали чужий материк, обжилися на ньому і люто розбагатіли. За сторіччя співіснування вони виробили правила і принципи, які стали їх національною ідеєю (якщо цей термін, звичайно, придатний у данному випадку). “Права людини” – така ж очевидна для них концепція, як іслам для нащадків пророка Мухамада (хай благословить його Аллах та вітає).

Я – толерантна людина. Я не маю нічого проти, коли, наприклад, мусульмани, що живуть в моїй країні, на подвір'ях своїх чесно куплених будинків ріжуть ритуальних баранів на Курбан-Байрам, адже я поважаю їх релігійні почуття. Але якщо ці ж мусульмани одного разу вирішать освіжувати своїх баранів прямо на Хрещатику, я зрозумію, що віднині їх релігійність – не їх особиста справа, але й моя також. Якщо на вітчизняному телебаченні я регулярно спостерігатиму ісламських богословів, які будуть переконувати, ніби наша держава потребує шаріату, якщо в Україні буде діяти безліч ісламських організацій, оплачених іноземними фондами, і ці організації всіма силами будуть просувати ісламські цінності, якщо наша влада, домовившись з потужними мусульманськими країнами та гарантувавши їм поступки, організує на майдані Незалежності масовий намаз під охороною сил МВС, я зрозумію – йде культурний джихад, і мою країну здають без бою.

Я теж індивідуаліст і не люблю, коли мені щось нав'язують. Більшість історичного спадку моєї країни складається з того, що якась іноземна наволоч періодично являється сюди, встановлює свої порядки, а українці потім гуртом з цим розбираються, в процессі часто-густо скалічивши один одного.

Я не розумію, якого дідька тут забули всі ці аятолли лібералізму типу мера Мюнхена і керманичів німецьких лівацьких партій, які зібралися вчити нас своїм принципам. Я не знаю, чого я маю прислухатися до їх місцевих викормишів, які живуть на закордонні гроші, вчаться за кордоном, регулярно мотаються закордонними семінарами, де розказують, яка нетолерантна Україна. Не розумію, як Джону Теффту, послу США, вистачає совісті вчити нас принципам свободи, коли його держава, розширяючи свій пресвятий дар-аль-лібераль, тільки за останнє десятиріччя знищила чотири суверенні країни. Весь їх цивілізаторський пафос тхне агресивною зверхністю, з якою добрі християнські місіонери колись вогнем і мечем перевиховували поган.

Просто порівнявши кількість учасників майбутнього параду і кількість його противників, та взявши до уваги, що відбутися він може тільки під підсиленою охороною міліції, мені здається очевидним: українське суспільство вповні чітко і однозначно демонструє, що воно думає з цього приводу. І я не розумію, чому думка Джона Теффта і Хепа Монатцендера несподівано стала вагоміша.

На відміну від США, Україна – толерантна країна. Дискримінаційна кримінальна стаття проти геїв була відмінена одна з перших, без всяких “стоунвольских бунтів”, буквально одразу по здобуттю незалежності. Легально функціонують гей-клуби, відкриті геї працюють на престижних роботах. Можна, звичайно, списати це на цивілізаторські наслідки західного впливу, на культурний рівень столиці і обласних центрів, але пам'ятаю, у нас в Кривому Розі, на Північному гірничо-збагачувальному комбінаті працював хлопець на ім'я Андрій – молодий гей. Не анекдотичний Іван Дулін, а просто парубок; жив собі і жив, будучи такою собі невеликою місцевою цікавинкою, поруч із негром Абдулом, який спочатку був забойщиком залізнодорожніх шляхів, а потім пішов стриптизером у місцевий бар. Я не знаю, чи страждав Андрій через свою орієнтацію, знаю тільки, що в колі друзів моєї молодшої сестри, до якого він входив (і через який я з ним познайомився) то був лише зайвий привід перемити кісточки: хтось дитину від коханця прижив, у когось бабця хату на “братів во Христі” переписала, а хтось голубий, - таке життя.

Про страшенні гноблення меншин я знаю лише від спеціальних людей, які видають спеціальні журнали і сайти, отримують за це гроші зі спеціальних фондів. Вони ж влаштовують гей-парад, який не має ніякого відношення до толерантності, а лише до просування іноземних культурних традицій, що по суті нічим не кращі за різню баранів на вулицях.

...Якби я був новітнім Володимиром Хрестителем і постав перед історичним вибором: куди схилитися, до якої з наявних цивілізацій пристати, аби мати з того максимальну політичну користь, я б, швидше за все, теж обернувся до ліберальної євро-атлантичної спільноти. По-перше, у них найбільше грошей та ракет. По-друге, ліберали ніколи не дійдуть до вирізання кліторів маленьким дівчатам. По-третє, це найкраща опора проти східної радянської цивілізації, яка ставить на меті нашу державу просто розчинити. Це тактичні переваги.

Але якщо б я мислив стратегічно, то довго і замислено крутив би вус, розмірковуючи над двома очевидними проблемами.

Перша: безнаціональна Америка культивує рівність всіх проти всіх, бо пам'ятає, що вони на своєму континенті лише прибульці, і ніхто їх туди не звав. Будь-який національний чи расовий пафос їх білої більшості не матиме жодної позитивної сторони: завойовники, агресори, массові вбивці і рабовласники. Але ж ми – не вони. Україна – наша земля, успадкована від людей, що загинули в боротьбі проти завойовників, їх кістки ще навіть не встигли зотліти. Дикими зусиллями, ризикуючи, в чужих сторіччях вони зберігали зерна своєї культури, і от: ми, нащадки, несподівано мусимо визнати, що будь-який араб, який приїхав сюди з усім своїм родом – такий самий українець, і має ті ж культурні права, і якщо їх приїде сюди досить багато, то між Михайлівським та Софіївським соборами постане мечеть. В Європі це називають мультикультуралізмом, але моє єство сприймає це як зраду.

Звичайно, в глобальному світі, в передчутті епохи кіберпанку всі ці розмови про корінну культуру можна сприймати як музей індіанської екзотики. Але ж ми не сліпі і спостерігаємо другу проблему: в царстві ситого європейського лібералізму, прямо в центрах старовинних міст, на веселі гей-паради з-за зачинених вікон дивляться смагляві бородачі. Вони привезли в мультикультурну Європу свої спільноти, і скільки не намагалися ідеологи “прав людини” прищепити їм солодкі гріхи лібералізму, розчинити в кисільному морі особистої свободи, їх жінки носять паранджу, а чоловіки пам'ятають про дарований від народження борг. Поки ми чекаємо кіберпанку та остаточної глобалізації, вони чекають слушної години.

За роки окупації українці міцно усвідомили, чим свято іноземної культури відрізняється від параду переможців. Тому я не хочу гей-прайдів, курбан-байрамів та радянських маршів у Києві. Хочете святкувати, марширувати чи займатися коханням – робіть це вдома.

Дмитро Різниченко, блогер і громадський активіст


Остерігайтесь! Саме вам можуть підкинути вибухівку, або пакет кокаїну?..
slavik9192
http://blogs.korrespondent.net/pro_users/blog/aronets/a107906

Коли ми хочемо дізнатись “Що ж буде далі?” – варто просто згадати: “А що ж було до того?” Історія іде по спіралі і має здатність повторюватись.

Особливо історія повторюватиметься, якщо розбирати справи, в яких фігурують правоохоронні органи, СБУ і інші захисники режиму. Ці люди підходять до виконання завдань, суворо дотримуючись методички, фантазують мало, тому всі їхні дії можна доволі легко прорахувати.

Другого квітня СБУ офіційно повернулись до виконання завдання “Боротьба проти "буржуазних націоналістів" та націоналістичних політичних сил”, оригінальне формулювання наказу звучало десь як “Пора уже их гасить”.

Того дня кілька сніжок влучили в народних депутатів під час акції під Верховною Радою. Привід дитячий, але наказ є наказ. Наші силовики розгорнулись з масштабом ведення повноцінної війни. На розслідування справи “Сніжкових терористів” було кинуто міліцію, СБУ, ГУБОЗ. За кілька тижнів опитано майже тисячу людей. Про законність цих допитів говорити не варто. Людей викрадали, заманювали обманом, або вчиняли тиск на родичів.

Але так як це був лише перший етап, то тут стояла мета не посадити активістів, а лише поновити та розширити базу контактів та стукачів, які знадобляться силовикам на наступному етапі.

Наступний етап почався четвертого травня, біля свого дому був побитий Володимир Назаренко. Голова свободівської молодіжної організації Соломянского району. Нападали 2 спортсмени. Нічого не сказали, нічого не забрали. Просто побили.

Десятого травня почалось тероризування Андрія Медведька, також свободівця. До нього додому приходили злодії, які представлялися колекторами. Потім почались постійні дзвінки його батькам.

Тринадцятого травня після візиту тих самих колекторів Євген Мацько опинився в лікарні з тріщинами черепу. Колектори працювали кастетами, але так як Євген не має жодного відношення до політичних партій і вся його вина закінчувалась лише на політичних переконаннях, то йому — пощастило. Того ж вечора в під’їзді колектори атакували брата свободівця Євгена Карася — Володимира Карася. Його забивали три спортсмени-колектори кастетами прямо під дверима його квартири. Наслідок: тріщини черепа, дірка в черепі, 2 зламані щелепи, кілька зміщень кісткок, посічене обличчя.

Чотирнадцятого травня було виявлено оперативну групу, яка слідкувала за Андрієм Медведьком. В цей раз “колектори” потерпіли неочікуваний крах. На камеру були зняті їхні обличчя, прилади СТЗ на тимчасовому корсеті, номери телефонів та прізвища злочинців оперативної групи.


****************************************

Останні події трохи сплутали карти людям, які звикли працювати по інструкції і у яких перестройка завжди йде по плану.

18-го травня бійка зі спортсменами — третій етап кампанії по знищенню патріотичних сил як єдиних, які зараз чинять реальний опір бандформуванням у владі. Розгорнута ціла баталія. Навіщо? Щоб закріпити базу інформаторів та стукачів. Правда тепер будуть намагатися вербувати більш високопоставлених особистостей. Характерно, що і повістки на допити тепер вручаються з вибиванням дверей, погонями і т. д.

Весь описаний вище період супроводжується постійним терором людей з націоналістичного, часто не партійного середовища. Дзвінки, погрози під парадним.

Показовий випадок: до одного бізнесмена почали грюкати в двері і кричати, нібито той вкрав у когось велосипед. Цікаво, навіщо людині, у якої в гаражі стоїть чудовий позашляховик, велосипед? Був викликаний дільничний, який приголомшив ще більше: “Ви не випендрюйтесь, вам пощастило, не всім так щастить, про кастети чули? Краще мовчіть”.

Що ж буде далі? Це нам підкаже історія.

Далеко ходити не треба. 23-тє серпня 2011 року. У Василькові в помешканні Володимира Шпари, одного з лідерів “Патріота України” знаходять вибухівку! Через якийсь час експертиза доведе, що то зовсім не вибухівка, але на той час Володимира Шпару, Сергія Бевза та Ігора Мосійчука садять в СІЗО і віддають під суд за намір здійснити вибух на Майдані в День Незалежності. Про всю ідіотичність цієї справи можна знайти купу матеріалу в інтернеті, але хлопці і досі сидять.

Через якийсь час в офіс Патріота України в Харкові заходить п’яна людина з пістолетом і починає стрілянину по черговим. За що отримує молотком в голову від охоронців, а охоронці ідуть під суд.

Осінню в лідера Патріота України стріляють під його під’їздом. Потрапляють в щелепу і руку. Поки він лежить в лікарні проти нього піднімають старі справи і віддають під суд.

29-го грудня спецпідрозділ СБУ “Альфа” штурмує офіс Патріота України. При обшуку знаходять кулі у бочці з фарбою. Цікавий момент: ті, хто шукали, вже знали, що вони там є.

Це можна вважати кінцем діяльності організації. По подібній схемі також працювали в свій час проти УНСО, а потім Тризубу.

Повертаючись до сьогодення, очікую: провокації на тему “Гей-параду” чи "Дня Конституції" (або будь-чого іншого).Скоріш за все комусь підкинуть гранати. Або якомусь невезучому гею опера прострілять ноги під парадним. Очікуйте, що ствол, гільзи якого лежатимуть під цим парадним, знайдуть у якогось націоналіста, який активно проявляє свою громадянську позицію. Інакший варіант –  у активістів, які не п’ють і не курять, почнуть знаходити мішки з героїном.

Провокації будуть нахабним, безпідставними і безжалісними, як і виконавці цих провокацій.

Виборча кампанія 2015 року стартувала. І "боротьба" з "фашистами" це лише початок. Незгодні з теперішнім режимом,які тепер йменуються "фашистами", мають або сісти за грати, або стати інвалідами, або померти.

***********************

Тож пильнуйте себе і свої помешкання. Можливо, поки ви були на роботі, за вами проводили стеження, а в парадному стоїть черговий Румин з кастетом, а до цього у вашій квартирі ходили невідомі і вже встигли зробити певні закладки. Перевірте все своє барахло та шафи у які не зазирали 100 років, можливо, там звідкись з’явилась гарненька Ф1.

P.S. Цю фразу приписують багатьом людям, однак вона зараз актуальна, як ніколи:

"Фашисти майбутнього називатимуть себе антифашистами"!


?

Log in

No account? Create an account